24 лютого плавний хід української та світової історії піддався нищівному зсуву – беззмістовна та антилюдяна військова агресія рф перевернула мирне життя нашої країни з ніг на голову. Підло і підступно, о 4 ранку, вульгарно наслідуючи гітлерівський приклад, країна-терорист почала закидати мирно сплячих людей ракетами.

Перша хвиля нерозуміння та прискореного серцебиття змінилася люттю. Ворог не розумів, що, напавши на Україну, він уже програв. Адже українці – вільна волелюбна нація, чий потужний, щирий, віками гартований патріотизм не лишає ніякого шансу будь-кому, хто надумає зазіхати на нашу землю.

Не дивлячись на різні думки і позиції, різний світогляд та переконання українців в мирний час, під час війни вони згуртувалися в потужний кулак, який удар за ударом наносить нищівні поразки окупанту. Наші хоробрі воїни знищують ворога на фронті. Наші бійці територіальної оборони патрулюють міста, захищаючи їх від диверсантів та мародерів. Наші волонтери готують їжу, організовують релокацію та допомагають переселенцям з житлом, рятують покинутих тварин і збирають гроші на дрони, бронежилети і тепловізори. Всі роблять свою справу задля спільної мети. Ми на своїй землі. Ми знаємо, за що ми боремося. І ми переможемо.

Українська компанія Kevuru Games відразу доєдналася до спільної боротьби за нашу Батьківщину. Крім фінансової підтримки армії та допомоги у закупівлі необхідного для неї спорядження, наші колеги займаються волонтерством. Хочемо поділитися цими надихаючими розповідями.

Розвантажувальні жилети

В воєнний час військового спорядження завжди не вистачає. Саме тому Дарія Гаран, Lead Project Manager, разом зі своїм хлопцем вирішили переформатувати його цех з виробництва одягу на точку пошиву розвантажувальних жилетів. Це спеціальні жилети з безліччю кишень, куди можна покласти ріжки, гранати та інше. Одягається зверху на бронежилет.

«Коштами і матеріалами допомагають небайдужі люди, – каже Даша, – віддаємо безкоштовно в порядку черги. Підключили всіх жіночок сільських, які знають, як користуватися машинкою швейною. За день вдається пошити близько 10 штук, але ми поки тільки вчимося і набиваємо руку, з кожним днем все більше і більше. Матеріали в більшості купуємо, лазимо по всіх можливих магазинах і дістаємо з миру по нитці. Часом за жилети дають матеріали, хто що має»

Сестра Дашиного хлопця – відомий вінницький блогер, яка раніше вела весілля. З її допомогою вони кидають заклики про допомогу в інстаграмі, перепощують в інші соціальні мережі, і люди відгукуються. За основним профілем робота також продовжується, замовлення віддаються, але з іншого міста – цехів два.

«До пошиву жилетів доєдналися самі різні люди – хтось все життя шив на фабриці, а хтось косметолог. Швейні машинки теж збирали по всьому місту, люди писали і дзвонили, мовляв, заберіть на благе діло»

Допомога з-за кордону

Тиждень назад Тамара Присикар, Account Executive, приїхала в Голандію до подруги. Звідти вона організовує допомогу по кількох напрямках:

  • збирає кошти на пошив бронежилетів, дитяче харчування, тепловізори, корм для тварин та в цілому на потреби української армії та гуманітарку;
  • пакує гуманітарну допомогу в Роттердамі;
  • ходить на антивоєнні протести в Роттердамі – вдалося познайомитися з мером міста – та Амстердамі на головній площі – навіть виступила з промовою;
  • перекладає новини для каналу With Ukraine (@withukraine).

Координація евакуації

В час, коли велика кількість людей одночасно намагається виїхати з міста, затори неминучі. Володимир Шутов, Unity developer, зміг евакуюватися в перші дні і відразу ж зайнявся координацією переміщень людей, які теж хотіли виїхати з Києва. «Дізнавався про маршрути та шляхи як можна виїхати та пересилав варіанти, – каже Володимир, – ми з дружиною так допомогли виїхати кільком сім’ям без машин»

Приймав участь в кібератаках. Наразі більше зосередився на роботі. Але, якщо треба, готовий вислухати та надати психологічну підтримку.

У Києві у Володимира залишилися батьки та сестра. А в Маріуполі зникла названа сестра і бабуся дружини. Крім того, перед війною вся команда втратила роботу. Зараз Володимир робить все, щоб у команді ніхто не залишився без роботи.

«Також разів 5 на день телефоную зі знайомими. Ділюсь хорошими історіями та піднімаю настрій. Мені здається, спілкування зараз дуже багатьом важливо»

Гуманітарна допомога

Вікторія Тертична, Lead Operations 2D Department, разом з родиною переїхала до Ужгороду в перший день війни. Наступного дня наша Lead HR People Partner Олена Петрова написала Віці, що потрібна допомога в Червоному Хресті. Паралельно Віка дізналася, що великий центр допомоги вимушеним переселенцям відкрито у ресторані-готелі «Дельфін». 26 лютого з самого ранку вона зателефонувала туди та з’ясувала, що найбільше потрібно зараз. Там дали список – великі харчові контейнери, ножі, овочечистки. Віка закупила що могла в «Епіцентрі», відвезла їм, заодно записалася в волонтери. Звідти вже пішла до Червоного Хреста.

«Там ми сортували гуманітарку – мішки з одягом, який прибуває з різних куточків, з-за кордону (секонд-хенд), та просто приносять люди мішками, – розповідає Віка. – Сортування просте – із загального мішка розбираєш за категоріями: жіночі кофти, низ підліткової дівчинки, чоловіче верхнє, складаєш у пакети, підписуєш кількість»

За кілька днів Віці зателефонували з «Дельфіна» – вона була в них двічі. Допомога на кухні – перший день чистили з місцевими дівчатами овочі. «Моя свекруха мною пишалася б, – каже Віка – я за всі 13 років сімейного життя не начистила стільки картоплі як за цей час». На другий день робили бутерброди для тероборони та прикордонників. Волонтери тут потрібні для дрібної підсобної роботи – безпосередньо приготуванням їжі займаються професійні кухарі і саме вони забезпечують переселенців справді смачною та корисною їжею.

«Мене все одно постійно переслідує синдром вцілілого. Я у безпеці, але роблю так мало. Втішаю себе тим, що все-таки насамперед я маю бути зі своєю п’ятирічною донькою, зі своєю сім’єю, і моя основна робота також приносить велику користь»

Полювання на мародерів

З початку війни у Львові зібралася велика кількість біженців. І навіть не дивлячись на густе заселення всіх районів, тут завелися мародери. Вікторія Шаміна, 2D slot artist, яка з первого дня займалася волонтерством у місті Лева, згадує, що за деякими навіть довелося ганятись на машині.

Менш екстремальні заняття включали розвезення їжі та одягу для біженців та ліків для військових.

Кожна така історія наближає нас до перемоги. Але важливо розуміти – не варто докоряти собі тим, що ви не займаєтесь волонтерством.

Кожна гривня, перекинута на користь ЗСУ, робить вас співучасником нашої боротьби.

Кожна інформаційна атака в соцмережах робить вас співучасником нашої боротьби.

Кожне добре заспокійливе слово, сказане наляканому товаришу, робить вас співучасником нашої боротьби.

Якщо у вас є бажання та можливість, приєднуйтесь до наших ініціатив. Діліться ідеями, скидуйте посилання на спільноти, де люди пропонують або потребують допомоги – допоможемо їм знайти один одного! Зараз найголовніше – це єднання.

Ми сильні, коли об’єднані. А зараз ми об’єднані як ніколи. Рф показала своє справжнє огидне обличчя всьому світу. І справа нашої честі – відфутболити цю фізіономію у законні межі її територій, щоб на неї могли милуватися лише її громадяни. Все буде Україна.