2D художниця Kevuru Games Вікторія Шаміна розповідає про волонтерство у Львові та роботу під час війни у матеріалі на gamedev.dou.ua
Нижче ви можете побачити початок статті.
Вікторія Шаміна — 2D Artist у Kevuru Games, яка з початком війни активно почала волонтерити. В інтерв’ю Вікторія розповіла, чому не поїхала з України, як вчилася стріляти, як переслідувала диверсантів на машині та що допомагає триматися на ногах.
«Знайшли мене самі, навіть не довелося виконувати тестове». Про зміну професії і роботу в Kevuru Games
Я живу у Львові вже 14 років, хоча сама родом з Нововолинська Волинської області. Свого часу навчалася в різних містах, але все ж Львів виявився близьким мені по духу, тому зупинилася в ньому.
За освітою я графічна дизайнерка. Кілька років працювала за фахом і на фрилансі, і в офісі, але згодом вирішила змінити сферу. Чимало людей думають, що графічний дизайн — це про творчість, але насамперед в цій професії треба багато аналізувати, тут особливо не помалюєш. Зрештою мені набридло, і я почала дивитися, що ще є на ринку. Вирішила спробувати себе у цифровому мистецтві, бо малювання завжди було чимось моїм. Я пройшла курси, аби краще познайомитися з професією і вже за кілька місяців отримала першу роботу. Мене взяли навіть попри те, що не було досвіду, просто компанії на той момент підійшов мій рівень знань і навичок.
Але два роки тому почалася пандемія: багато фірм закрилися і моя зокрема. Довелося шукати іншу компанію, що мені й вдалося, але той проєкт теж закрили через коронавірус. Наступні пів року я проходила співбесіди, лишалася на тестові періоди, та переконувалася, що ми з компанією не сходимося в тих чи інших питаннях, пробувала часткову зайнятість, аж поки мені не написали з Kevuru Games. Вони самі мене знайшли, й навіть не довелося виконувати тестове — вистачило портфоліо. До того я нічого не чула про компанію, але коли отримала офер, виявилося, що є знайомі, які знають про неї, і відгуки були дуже хороші. Тому довго не роздумувала й пристала на пропозицію: сьогодні в Kevuru Games я працюю майже рік.
Мені подобається ця компанія. Наша невеличка тімка працювала над слотами. До війни типовий робочий день починався з дуже приємного ранкового дзвіночка. І він був не так про роботу, як про те, щоб дізнатися, як у кого справи, просто трохи поговорити. Це цікаво, бо мало де практикують такі дружні стосунки в команді.
